За волю народу,що знову воскрес,
Життя
ми готові віддати,
Щоб сонце свободи
світило з небес
На наші
зелені Карпати.
В.Гренджа-Донський.
Закарпатська область розташована на південному заході
України.
Вона займає південно-західні схили північної частини
Східних Карпат та північно-східну частину Середньодунайської низовини по
ріці Тиси та її притоках.На північному заході області проходить кордон
України з Польщею,на заході – з Словаччиною,на південному заході – з
Угорщиною,на півдні – з Румунією.На сході та на північному сході Закарпатська
область межує з Івано-Франківською,а на півночі – з Львівською областями.
Історія
людства почалася в сивій давнині коли людина виділилася з тваринного світу і
стала виготовляти знаряддя праці.Територія Верхнього Потисся заселялася людьми
з найдавніших часів.Природні умови краю були сприятливими для життя людей.
У ті
далекі часи поступово розселяються люди по території краю.
Займалися вони збиранням та колективним полюванням на
невеликих тварин.Пам'ятки раннього палеоліту відомі поблизу Ужгорода,в
Мукачеві, у Виноградові,біля Берегова,в Хусті та інших місцях.
Археологами тут виявлені кам'яні та кремінні знаряддя праці первісної людини,головним
чином скребала та скребла (ножі та пластини).
Пам'ятки нового кам'яного віку-неоліту (6-4 тисячоліття до н.е.) дають
можливість чітко простежити процес заселення Закарпаття.В цей період
збільшується чисельно населення краю.
Дальша
історична доля населення Карпат зливається воєдино з епохою залізного
плуга,сокири і меча.У зв'язку із запровадженням заліза краще розвивається
землеробство, ремесло поступово відокремлюється від землеробства.
Сучасні
археологічні дослідження довели,що слов'яни є автохтонним населенням басейну Карпат і процес їх соціально-економічного
розвитку йшов тим шляхом,що і в решти слов'ян.Поступово слов'яни заселяють усю
територію Верхнього Потисся.У другій половині I тисячоліття білі хорвати жили в невеликих
поселеннях,розташованих у низинних районах,найчастіше в долинах річок.Зараз там розташовані Ужгород,Кам'яниця,Мочола,Дяково,Зняцево,Червенево,Клячанов,Мукачево,Холмок.
Жили в напівземлянках
прямокутної,квадратної та овальної в плані форми.В середині жител знаходилися
печі,зроблені з глини або каменю.
Останнє
письмове повідомлення про хорватів
відноситься до 992 року,тобто до часу походу київського князя Володимира
Святославича до західних кордонів Київської Русі.У IX-X століттях білі хорвати разом з
іншими східнослов'янськими племенами об'єдналися навколо Києва,злилися
в єдину давньоруську народність і прийняли спільну назву
«Русь».
З тих
давніх часів жителів Верхнього Потисся,нащадків білих хорватів,називають руськими,руснаками,русинами.
У 896 році
почався перехід угорських племен через Карпати.Один із їх
шляхів проходив через Веречанський перевал.Угри належали
до кочових
угро-фінських племен,які жили в Приураллі.Вони перекочували
в багаті степи Причорномор'я,однак звідти їх витіснили печеніги.Київський князь
Олег не чинив уграм опору.І вони мирно пройшли милю більшої частини
східнослов'янських земель,підійшли до Карпатських гір.Перейшовши через
гори і спустившись з Карпат біля Мукачева,угри натрапили
тут на слов'ян.
Звідси кочівники під проводом свого вождя Альмоша
направилися до укріпленого слов'янського городища на ріці Уж.
Захопивши
слов'янський замок,угорський вождь Альмош бенкетував з
воїнами чотири дні.
Після короткого відпочинку у Верхньому
Потиссі угорські племена рушили далі на захід.У 905-906 роках вони розгромили
Великоморавську державу і осіли між Тисою та Дунаєм,у Паннонії.Слов'яни,що
стояли на вищому рівні соціального та культурного розвитку,позитивно вплинули
на дальший розвиток угорських племен.В кінці Х-го на початку ХІ-го століття
утворюється Угорська
феодальна держава.В Угорщині було запроваджено
християнство.На сході Угорська держава межувала з
найвіддаленішими землями Давньоруської
держави – Карпатською Руссю.В кінці Х-го століття
кордон між Київською Руссю та Угорською державою проходив
південніше території нинішнього Закарпаття.
Недалеко від річки Тиса,на правій її стороні розташоване село Нове
Село,Тісоуйгель до 1946 року.До складу якого належить також Чонкаш.
Походження населеного пункту: 1360 – Уйгель «нове місце».
1671:Тісоуйгель.1946: переклад Тісоуйгель на українську Нове
Село.В часи Чехословаччини теж Нове Село.
Назви
окремих частин населеного пункту:Чонкаш,Егрі-хутір,Фіто-хутір,Депю,Герцег-хутір,Йовчак-хутір,Кодорч-хутір,Карачинська
вулиця,
Легелев,Уйгель-хутір.
Фейнеш Елек
угорський статист робить опис села від 1851 року:
«Уйгель»(Тісо-) землі Угоча,мадярсько-русинське село.
В селі
проживає 60 римо-католиків,157 реформаторів,21 євреїв,
311 греко-католиків.В селі є реформатська і
греко-католицька церкви.Землі родючі на якісне зерно та багаті луки.
Кількість
дворів,чисельність населення станом на 01.01.2009 року:
к-сть дворогосподарств – 568,населення:1870 чоловік.
Перші спогади про село у документах 1360-го
року.Територію села одержала знаменита угорська родина Гунт-Пазман від III
Ендре,останнього угорського короля із династії Арпадів.Оскільки вони переселились
на нове місце по угорськи Уйгель згодом змінили своє прізвище на Уйгелі і село
до 1946 року теж називалося Уйгель,Тісоуйгель.
З ХV ст. по ХIХ ст. жителі села були кріпосними селянами,які
належали сім'ї поміщиків Уйгелі.Із скасуванням кріпосництва на території
Австро-Угорщини жителі села стали батраки у поміщиків.Основними їх заняттям
було обробіток поміщицької землі.Лише незначна частина селянства мала невеликі
власні господарства.
В 1236
році побудована римо-католицька церква.В часи Реформації в Європі,сім'ї,які
жили в даному населеному пункті перейшли в Реформацію.
Так і церква стала Реформатська,приблизно в 1400 рр.без
дзвінниці.
В 1517 році жителі села прийняли реформатську
віру.Дзвінниця побудована в 1895 році.
В 1750-му році в Новому Селі побудована дерев'яна Греко-католицька
церква,оскільки в селі поселилися русини,які вважали себе греко-католиками. Каптур Володимир Юрійович,Федько Василь Васильович.Ференц Сеп.
Поселилися вони тому,що на початку 1700-их років більша
частина жителів села загинула від холери і тут були дуже потрібні робочі руки.
У 1928-му
році була збудована нова церква,чеський уряд,викупив стару дерев'яну церкву за
25000 корон.Церква була перевезена в Руську Долину.
Кілька років тому,згоріла під час пожежі.
В 2002 році
в Новому Селі засновано Українську православну церкву (МП) з назвою «Свята
Покровська церква».А 2003 році збудовано фундамент з цоколем,майбутньої
церкви.Будівництво триває по теперішній час.Витягнуто стіни.
Громада на
власні кошти розпочала будівництво.Очолили будівництво Гече Іван
Олександрович,Гече Іван Іванович,Дем'ян Іван Іванович,
У 2005 році збудована капличка,де зараз проходять
богослужіння.
Священники ,які вели богослужіння:
Перший –
архімандрит:В.Пітьовка,
Другий –
протеієрей:Петро Сметанюк,
Третій –
ієрей:отець Ярослав Попович.
В Новому
Селі,як це підтверджують документи у 1880-му році працювали
дві початкові школи:греко-католицька та реформатська.
Вчителі
Греко-католицької школи:
Міхаль Чедрекі,
Густав
Іванчо,
Кута
Міхаль,
Янош Дорогі,
Ласло
Іванчо.
Вчителі
реформатської школи:
Шандор
Мішкольці,
Йожеф Деваі,
Кароль Сабо,
Бела Боднар,
В 1990-му році в Новому Селі побудовано нову школу.З
1991-92 навчального року працює з українською та угорською мовами навчання.
Перемога В.Жовтневій соціалістичній революції мала свій
вплив на трудящих села Нове Село.В посиленій революції виступів трудящих села
велику роль відіграли військовополонені,що поверталися з Росії.У Великій
Жовтневій соціалістичній революції брали участь жителі села Гусар Ю.Ю.,
Болдог О.О.
Вони бачили
власними очима революційні перетворення здійснені робітниками і селянами
Росії,брали безпосередню участь у громадській війні.Хвиля революційних заворушень
охопила майже все Закарпаття.
У 1918 році
селяни Нового Села захопили урожай з поміщицьких і попівських земель,худобу
сільськогосподарський реманент і розділили між собою.Радянська влада у с.Нове
Село було встановлена у березні 1919 році.
У 1927 році у селі створена партійна організація.Першими
її членами були Болдог і Молнар.
26 жовтня
1944 року Нове Село визволено від фашистських загарбників
17 чоловік пішли добровольцями Червоної Армії,з яких 10
чоловік добровольців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Серед живих
учасників радянсько-німецької війни (Великої Вітчизняної війни) – це: Чогай
Йожеф Йожефович.
Учасники радянсько-німецької
війни (ВВв):
Тупиця
Михайло Степанович,
Блинда
Анастасія Степанівна,
Гусар
Андрій Георгійович,
Лейзу
Йожеф,
Товт
Августин Августинович,
Шаланкі
Микола Миколайович,
Куриця
Томаш Федорович.
Пройшла
приватизація у селі.Після приватизації земель в основному сільське населення
займається вирощуванням зернових і овочевих культур.
Зараз у Новому
Селі є будинок культури,амбулаторія,декілька магазинів,
кафе,школа з українською та угорською мовами
навчання,сільська рада,
бібліотека,дитячий садок.
Закарпаття –
це своєрідний міст в Європу.Якщо обережно йти цим «мостом» то можна досягнути
поставленої мети – інтегруватись в Європейській структурі.
Соціальна
напруженість у краї,як і по всій Україні є прямим наслідком важкого становища в
економічній сфері,глибокої кризи всіх галузей виробництва.Майбутнє країн у їх
власних руках.Тільки самовіддана праця!
І жити щасливо в незалежній українській державі.
Звичаї та обряди
Однією з
найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди.
Звичаї і
обряди мають національний чи етнічний
характер.Звичаїв дотримуються щоденно,обряди ж виконуються напередодні чи
безпосередньо у дні свят.
Обрядовість
весняного циклу в с.Нове Село.
Містком від зимового до весняного обрядового циклу є день
Стрітення (15 лютого).До цього дня зберігалися в хатах та церкві різдвяні
ялинки.
На Стрітення освячують свічки.Цими свічками підкурюють
хворих людей,худобу.Влітку ці свічки засвічували перед образами під час
грози – на її відвернення.У цей день святили також і
воду.Цю святу воду вживали від хвороби,спричиненої «поганим» оком.
Після
М'ясопусної неділі наступав тиждень,за яким починався Великий піст,що тривав
сім тижднів – аж до Великодня.
На другий день
цього дня тиждня починався сирний тиждень,або Масляна.
Перша субота
Великого посту присвячувалася церковному поминанню покійних.В Новому Селі
давали «пом'яники» -- листки із зазначеними іменами покійного родичів для
поминальних молитв.
Першу неділю
Великого посту називали Збірною,або Благовіщення Присвятої Богородиці.Благовіщення
(7 квітня) – важливе церковне свято.
На Благовіщення прокидається земля,яка до цього часу
відпочивала.
«По Благовіщенню не ворож,а хліб у землю полож,то Бог
уродить», --
казали старі люди.
За народним
календарем,від Благовіщення до Юрія – найкращий період для весняних робіт.
Шостий тиждень –
вербний, шутковий.У неділю,яку називали «Вербною», «Шутковою»,в церквах святать
вербові гілки – «шутку», «вербу».Повернувшись зі свяченими гілками
додому,вдаряли ними усіх,приговорюючи: «Не я б'ю – верба б'є,за тиждень
Великдень».
Освячену
«шутку» зберігали за образами до наступної Вербної неділі.Їх не викидали,а
спалювали в печі,коли пекли великодні паски. «Шутку» вживали,як лікувальний
засіб,нею виганяли вперше на пасовище худобу.
Сьомий тиждень,яким закінчувався Великий
піст,називали в народі чистим,білим,страстним.Чистий четвер називали
«Великоднем мертвих».
У цей день,як розповідали люди,Господь відпускає мертвих
з «того світу».
Великого
значення надавали і страстним свічкам.Запалена свічка за християнських часів
замінила давнє ритуальне вогнище.
Важливе
значення мало приготування великодніх
страв,випікання пасок,виготовлення писанок і крашанок.
На Великдень
раненько,з укладеними ще в суботу до кошиків паски,крашанок і іншої великодної
їжі,поспішали до церкви.Після «благовісту» відбувалося урочисте посвячення
пасок.
Найпоширенішими
забавами у великодні дні були гаївки,веснянки.
День
святого Юрія (6 травня) вважвли покровителем хліборобства і скотарства.
Завершувався
весняний обрядовий цикл важливим церковним святом Вознесінням.Воно припадає на
сороковий день після Христового Воскресіння,щорічно у четвер.У нас це свято ще
називають Знесінням.
Радість
Христового Воскресіння це весняне пробудження природи і очищення наших душ.
Писанкарство
Яйце набуло
символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства.
У
легендах,яйце виступає джерелом життя,світла і тепла,зародком усього Всесвіту.
На початку ХХ
ст.існували своєрідні Новосільські відміни писанок.
Писанки виготовляли навесні,перед Паскою.Яйця фарбували в
один колір,інколи продряпували візерунками,орнаментували воском,наклею-
вали зелені листочки.
Опис герба та прапора села
Нового села. Сім»я Уйгелі в 1210
році отримали від тодішнього короля Угорщини земельний поділ в прибережній
смузі р Тиси в розмірі 1800 га. Ця сім»я стала зас-новником с.Нове Село
«Уйгель», а пізніше «Тісоуйгель». Сім»я Уйгелі проживала постійно на території
села аж до 1944 року. З сім»ї було багато виходців, які слави-ли сім»ю своєю
державницькою політикою. На
даний час по всьому світу розкидано проживають ХХУІІ, ХХУІІІ, ХХІХ покоління сім»ї
згідно даних сімейного дерева.
Під час
формування герба села оргкомітет врахував і за основу взяли сімейний герб сім»ї
Уйгелі і доповнив історичними релігійними господарськими географічними даними
села.
Герб
села був виготовлений в 2006 році на так званому
іспанському щиту. Основа щита світло
синього кольору, який обрамлений золотом і поділений по горизонталі на дві
частини. У верхній лівій частині на синьому полі знаходиться сонце золотистого
кольору у верхній правій частині на синьому полі знаходиться місяць срібного кольору.
В середині стоять навпроти дві гончі собаки, які своїми передніми лапами
держаться за стрілу, яка впирається в геральдичну квітку сім»ї Уйгелі. Также у
верхній частині щита знаходиться зелене поле, яке розділене білою волнистою
стрічкою, що символізує р. Тису. У нижній лівій частині герба зображена
Богородиця з маленьким Ісусом сріблястого кольору з обох боків ангельські зірки золотистого
кольору. У правій нижній частині щита знаходиться рог достатку, що символізує
традицію мешканців села по виробництві сільськогосподарської продукції. В
середній частині зображено на червоному полі рицерська рука з саблею — що
символізує мужність сім»ї Уйгелі та мешканців села в боротьбі проти
монгольських та турецьких загарбників. Під щитом знаходиться стричка синього
кольору на якій відображені грекокатолицький, православні хрести,
реформаторська зірка та дата засновання с.Нове Село 1250 року і дата
виготовлення герба села Нове Село 2006 рік, а также назва села Тісоуйгель —
Нове Село букви золотистого кольору.
Прапор села білого кольору
прямокутник, пропорція полотнища 2:3. Посередині прапора знаходиться герб села.
Одна половина прапора прикрашена трикутниками синьо-жовтого кольору, як символ
української державності, друга половина черво-но зелені трикутники символізуючи
угорськемовне населення, яке на території села проживає 70%.
Герб і прапор села був осв»ящений
св»ятими отцями діючими на території села церквами 8 вересня 2006 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар